вівторок, 15 березня 2016 р.

Г І Л К А ПЕЧАЛІ У ДОЛІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Літературно-музична композиція
 В Жидачівській районній бібліотеці для дітей пройшлися  ліричними стежками учні 9-го та 10-го класу Жидачівського НВК (вчитель української літератури Г.Р.Пиріг) та учні 9-го класу гімназії ім..О.Партицького (вчитель української літератури О.М.Прокопів).
                                         



 Кохання для поета є наймогутнішим і найсвітлішим стимулом для життя і творчості, найяскравішим виразом і проявом внутрішнього єства людини.
    Тарас Шевченко мав свій ідеал жінки, він кохав і був коханий. Перше сильне почуття, майже дитяча прихильність до дівчини-кріпачки Оксани Коваленко.





Вже прославленим автором «Кобзаря» і портретистом їде Тарас на Україну. Тут 29 червня 1843 року він зустрів на балу Ганну Закревську. У цій жінці поет побачив втілення омріяного образу. До цього він зовсім не думав про шлюб. А після, з’являється у поета бажання мати свою родину, свій дім, дружину, тихий і надійний захисток. Це бажання переростає  в гостру душевну потребу. Та, на жаль, вона була дружиною іншого. 

Багато віршів присвячено Ганні Закревській ("Г. З.", "Моя ти доле чорнобрива", "Рожевая зоре", "Свято моє! Єдинеє свято!" та ін.)
 У листопаді  1843 року доля готує Тарасові нову зустріч з жінкою. Ця жінка- княжна Варвара Рєпіна. Яготинська красуня,розумниця із широким світоглядом,що жила молитвами і пристрастями, прекрасна та добра душа. Суто художньо інтимна лірика Шевченка нагадує за змістом і формою українську народну пісню. 

















Немає коментарів:

Дописати коментар