Літературно-музична композиція


Кохання для поета є наймогутнішим і найсвітлішим стимулом для життя і творчості, найяскравішим виразом і проявом внутрішнього єства людини.
Тарас Шевченко мав свій ідеал жінки, він кохав і був коханий. Перше сильне почуття, майже дитяча прихильність до дівчини-кріпачки Оксани Коваленко.
Вже прославленим автором «Кобзаря» і
портретистом їде Тарас на Україну. Тут 29 червня 1843 року він зустрів на балу
Ганну Закревську. У цій жінці поет побачив втілення омріяного образу. До цього
він зовсім не думав про шлюб. А після, з’являється у поета бажання мати свою
родину, свій дім, дружину, тихий і надійний захисток. Це бажання
переростає в гостру душевну потребу. Та, на жаль, вона була дружиною
іншого.

Багато
віршів присвячено Ганні Закревській ("Г. З.", "Моя ти доле
чорнобрива", "Рожевая зоре", "Свято моє! Єдинеє
свято!" та ін.)
У листопаді
1843 року доля готує Тарасові нову зустріч з жінкою. Ця жінка- княжна
Варвара Рєпіна. Яготинська красуня,розумниця із широким світоглядом,що жила
молитвами і пристрастями, прекрасна та добра душа. Суто художньо інтимна лірика Шевченка нагадує за змістом
і формою українську народну пісню.
Немає коментарів:
Дописати коментар